“Ти прикриваєшся матір’ю!”: в Україні офіцеру із хворою на онкологію 4-ї стадії матір’ю відмовили у праві на догляд

Ця історія – не просто службовий конфлікт. Це драма про боротьбу за виживання, де на одній шальці терезів – онкологія 4-ї стадії у матері, а на іншій – бездушний механізм військової бюрократії, який, схоже, навмисно порушує закон, аби задовольнити особисту неприязнь одного керівника.

Капітан Дмитро Харченко – прикордонник із 21-річним стажем, який не мав жодного дисциплінарного стягнення. Він не просив про винятки. Він лише вимагав дотримання Положення про проходження служби у ДПСУ, яке прямо забороняє переводити військовослужбовця, якщо його близькі потребують постійного догляду.

Криза розпочалася у квітні 2025 року з призначенням у частину нового керівника, підполковника Дмитренка Антона Анатолійовича. Його перша публічна заява стала шокуючим маркером майбутньої кадрової політики – фраза про ненависть до “харківських” офіцерів.

Після цього в підрозділі розпочалася кулуарна “чистка”. Офіцерів, які роками служили вірою і правдою, змушували залишати свої пости. Капітан Харченко, який служить чесно і паралельно бореться за здоров’я своєї родини, став однією з перших мішеней.

Його переведення було сприйняте колегами по службі як частина системного тиску.

“Я думаю, так, тому що в моєму підрозділі з квітня місяця почали перекладатися люди з незрозумілих причин. У кожного своя історія, я не буду в неї заглиблюватися. Ну близько двадцяти людей вже покинуло цей підрозділ в різні точки і продовжує служити в різних місцях. Ну по мені було прийнято кардинальне рішення без пояснень причини”, – сказав Харченко.

Ситуація Дмитра була критичною і підпадала під чітке юридичне визначення: його мати бореться з онкологією 4-ї стадії з метастазами, вимагаючи постійного контролю та догляду. Капітан особисто звернувся до підполковника Дмитренка й отримав запевнення: “питань немає, ти хороший хлопець”. Однак, поки офіцер був у відпустці, документи на його переміщення за межі Харківської області вже були подані.

Офіцер, який віддав службі понад два десятиліття, зіткнувся зі зрадою. Його родину, яка ніколи не покидала Харків і потребувала його, вирішили позбавити єдиної опори.

Харченко, як офіцер, сприйняв це як повне знецінення самого поняття честі.

“Розчарування в службі, довіра, слово офіцер. Раніше слово офіцер, даю слово, це означало багато, а зараз, на жаль, це просто слова і не більше того. І слова випущені просто в порожнечу… Він просто це все забрав одним своїм рішенням, яке він навіть не наважився мені сказати в обличчя”, – зауважив Харченко.

Далі абсурд набирав обертів: начальниця кадрів ВЧ 9951, Синяєва Олена Олександрівна, відмовилася приймати медичні документи, посилаючись на вказівку Дмитренка. Кульмінацією цинізму став особистий прийом у командира частини Романчука Миколи Степановича.

Замість розгляду документів, що підтверджують важкий стан здоров’я матері, Капітан Харченко почув особисту образу.

На спробу пояснити свою життєву ситуацію та показати медичні висновки, командир відреагував неприпустимою для офіцера фразою.

“Я намагався йому донести свою життєву ситуацію, показати документи, порозумітися, на що він мені сказав, що я “прикриваюся своєю матір’ю і це не фарбує мене”. Після почутого, скажу чесно, життя перекинулося. Ставлення до офіцерів, командирів…. я просто залишився в шоці від почутого”, – поділився капітан.

Далі, попри законні підстави, атестаційна комісія частини винесла резолюцію: рапорт “залишити без розгляду”. Наказ про переведення до 15 мобільного прикордонного загону було доведено Східним регіональним управлінням.

Капітан Харченко не порушив наказу, але й не припинив боротьби. У новій частині, 15-му загоні, він негайно подав повторний рапорт про повернення до Харкова. І тут сталося те, що мало статися за законом:

• Його нова частина задовольняє рапорт про переміщення.
• Його колишня частина (4-й загін) також надсилає позитивне клопотання.

Клопотання двох військових частин, підкріплені одноголосним рішенням атестаційної комісії 15-го загону, надходять до Східного регіонального управління. Однак крапку в цій історії поставив не закон, а воля начальника управління, генерал-майора Олександра Птиці.

Згідно з офіційним документом [Витяг із Протоколу №51 від 17.12.2025], його апеляція була розглянута на атестаційній комісії Східного регіонального управління.

Генерал-майор Птиця затвердив рішення, яке фактично поставило офіцера перед нестерпним вибором.

“…там була створена ще одна атестаційна комісія, яка проголосувала: один За, 15 роти, п’ять утрималося. Тобто 15 людей на чолі з генералом прийняли рішення, що моя мати негідна лікування і догляду з боку рідного сина. Ближче мами у мене немає нікого в цьому світі. І тепер мене ставлять на “розтяжку”, – сказав Дмитро.

Таким чином, рішення двох частин і норми закону були скасовані одним наказом, затвердженим генералом Птицею. Рапорт про переміщення за сімейними обставинами було залишено “без реалізації”.

Сім’я Капітана Харченка залишилася без необхідного догляду. Звернення на гарячі лінії, навіть особистий лист матері Голові ДПСУ Сергію Дейнеці [Голові Державної прикордонної.pdf], не принесли результату. Полковник Колесник В., начальник кадрів Східного регіонального управління, просто “вигнав” його з прийому. Система продемонструвала свою повну глухоту.

Дмитро Харченко стверджує, що його боротьба – націлена проти тих, хто обіймає високі посади та зловживає ними.

Після 21 року служби та цієї боротьби, офіцер сформулював своє головне послання.

“Я борюся не з системою, я борюся з керівниками, які створюють проблему звичайним воїнам… Офіцери, якщо ви вже взялися розбиратися і голосувати, то голосуйте чесно. Не бійтеся за свої місця, за свої погони. Перед вами стоять живі люди, з живими історіями, яким потрібна ваша допомога та ваша підтримка”, – підсумував Харченко.

Випадок Дмитра Харченка ставить перед системою складне, але необхідне питання: чи здатна вона бути гнучкою, коли йдеться про критичні життєві обставини? Ми подамо запит до військової частини капітана Харченка та згодом оприлюднимо відповідь.