Укриття під прикриттям: як посадовці відмивають кошти

За чотири роки війни ми стикаємося з тим, що досі не вистачає укриттів на всіх. Та найгірше те, що навіть ті сховища, що є в наявності часто бувають закриті для загального користування попри відповідну «літеру закону», де чітко передбачено покарання за зачинене укриття під час тривоги. Тож як так сталося, що покарання є, а покараних – немає.

94 кримінальні проваджень за час повномасштабного вторгнення – саме стільки справ було передано правоохоронцями до суду. І це – лише в Києві. Скільки вироків? Один. Та й той виправданий.

Розслідування проводилися щодо махінацій під час тендерів, завищенні цін на будівництво, неякісно виконаних робіт, невиконаних робіт узагалі, за закриті укриття. Достатньо розглянути лише 3 випадки з цього списку, щоб зробити висновки, щодо одного з найголовніших питання усіх українців: «чому ми не бачимо винних за ґратами»?

Справа № 754/14302/23 стосувалася закритого укриття поліклініки КНП «ЦПМСД №3» у Деснянському районі столиці, через що загинуло 3 людини. Сторож Вадим Мошкін став основним фігурантом розслідування. Суддя Дмитро Шмигельський ухвалив обвинувальний вирок першої інстанції за ч.3 ст.135 КК ще у липні 2024 року. Проте Київський апеляційний суд скасував його і призначив новий розгляд. 

Чому сталося так, що вже обвинувальний вирок передали до апеляційного суду – зрозуміло. Ніхто не хоче відповідати за власні вчинки, особливо, коли справа стосується такої відповідальності. Втім, виникає питання – звідки у звичайного сторожу Мошкіна кошти на, відверто кажучи, непоганих адвокатів, що з 2023 року продовжують справу свого підзахисного? Чи, можливо, справа у головному лікарі, Олегу Вікторовичу Шугалевичу, який міг наказати не відкривати укриття для людей «з вулиці»? І саме він підтримує охоронця Мошкіна, який просто виконував його наказ, проте наразі мовчить, щоб Шугалевич зберіг своє місце у лікарні. Втім, без зізнання Мошкіна, це лише припущення.

Між тим, цікавою виглядає і декларація судді Деснянського райсуду Шмигелського, де зазначено, що він придбав квартиру у тому ж 2023 році за 187 тис. грн, або, трохи більшим ніж 5 тис. доларів по тодішньому курсу. Цікаво, де ж це продаються такі дешеві квартири. Не міг же суддя цілеспрямовано занизити вартість нерухомості, адже це брехня у декларації, за що існує відповідальність, про яку він не міг не знати. Та можливо, він просто забув дописати нуль, в кінці зазначеної суми. Тоді виникає інше питання – звідки у нього такі гроші? Адже це майже річна зарплатня служителя Феміди. 

Хай там як, та на ваш розсуд пропонуємо іншу справу, що розглядалася у Голосіївському райсуді – № 752/12570/23 або «Овочерізки для укриттів». Головною підозрюваною була начальниця адміністративно-господарського відділу Управління освіти Дніпровської РДА Ольга Дроздова. Суддя – Мазур Юрій Юрійович. 

Ольга Дроздова

Класичний приклад – підрядник ТОВ «Торговий дім “С-Проф”» отримав замовлення від Управління освіти на закупівлю 12 комплектів овочерізок Robot Coupe CL 50. В ухвалі описано, що ціна була завищена: договір на 1 583 496 грн, інкримінована шкода 462 724,44 грн. Тобто, переплата на одній одиниці склала 38,560 грн. Навіть тепер така овочерізка без знижки коштує, в середньому, 100 тис. грн.

Процес тягнеться з 2023 року. У 2025-му обвинувачувана не з’явилася до залу суду і її оголосили в розшук. Наразі вона досі перебуває в Анталії на «амбулаторному лікуванні».

Хто і за які кошти випустив підсудну за кордон – слідство розбиратися не стало. А от ми зазирнули в декларацію судді Юрія Мазура: квартира з 3 млн грн, машина, придбана в 2024 році за 1,8 млн грн, заощадження готівкою у 150 тис. грн. У його дружини, підприємиці, 150 тис. доларів і теж готівкою. Цікаво те, що її річний дохід від підприємницької діяльності склав 45 453 грн. Чи схоже це на те, що чоловік записав свої «доходи» на дружину «успішну» бізнесвумен, аби не виникало питань до походження коштів, чи не схоже – вирішувати вам. Проте маємо типовий результат – необґрунтовано заможний суддя, затягнута справа, підозрювана втекла.

У справі № 759/21440/23, що стосується ремонту укриття в інтернаті Святошинського району, фігурує директор Тинок Євген, який уклав договір з ТОВ «Атлант Євро-Буд» на сумму 1 276 657,26 грн. З них, як вважало слідство, 80 487,41 грн пішло до кишені директора інтернату. Ціни банально завищили. Попри це, доказів було недостатньо і обвинувачуваного виправдали.

Суддя Святошинського райсуду Новик Валентина Петрівна, яка ухвалила цей вирок, як і її колеги має солідний список нерухомого і рухомого майна. Це і дім на, майже, 400 кв.м., і 5 земельних ділянок, і квартира, 3 автівки на суму понад 3 млн грн. 

Новик Валентина Петрівна

Будинок Валентини Новик у Конча-Заспі

Список можна продовжувати ще довго, проте загальна картина залишатиметься однаковою. Ми маємо реакцію правоохоронців на порушення законодавства, маємо відкриті кримінальні провадження, маємо безліч справ, які розглядаються згідно закону, але реальних вироків, попри, здавалося б, очевидні ситуації – ні.

То у чому ж тут справа? Можливо наша система надто гуманна? Можна посперечатись, адже за зібрані дрова у посадках люди у селах отримують реальні покарання і досить швидко. Та й, якщо б у цьому тексті автор прямо когось би звинуватив, його, як мінімум, оштрафували за наклеп і теж, не затягували б з цим. А от там де фігурують великі гроші чи впливові люди – щось завжди якось складно, довго і «недостатньо доказів». І можна було б сказати, що це судова система скрізь «просочена» корупцією. Але ж деклараціє є? Є ж відповідні органи, які за цим слідкують? І ніде, ні в кого з суддів не помічають недостовірних даних. Виходить, «все у нас добре», то ми просто «дурні, нічого не розуміємо». Та все ж абсурд не дає спокою – ситуація є, люди гинуть, гроші зникають, а винуватців немає.

Автор: Дмитро Хрущ