Чому звук жування викликає паніку: вчені знайшли генетичне пояснення

Більшість із нас може відчути дискомфорт, коли хтось дряпає нігтями дошку. Але для тих, хто страждає на мізофонію, звуки, такі як сьорбання, хропіння, дихання та жування, можуть викликати однакову стресову реакцію. Нове дослідження показує, що цей стан має глибокі генетичні корені та пов’язаний з психічними розладами. Про це пише Science Alert.

Генетичний зв’язок з психічними розладами

Дослідження, опубліковане в 2023 році вченими з Нідерландів, показує, що мізофонія має спільні гени з розладами настрою, такими як тривога, депресія та посттравматичний стресовий розлад. Психіатр Амстердамського університету Дірк Сміт та його колеги проаналізували генетичні дані з баз даних Консорціуму психіатричної геноміки, UK Biobank та 23andMe.

Вони виявили, що люди, які ідентифікували себе як такі, що мають мізофонію, частіше мали гени, пов’язані з психічними розладами, а також шумом у вухах. Пацієнти з тинітусом — постійним, пронизливим дзвоном у вухах — також частіше мають психологічні симптоми депресії та тривоги.

«Також був перетин з генетикою ПТСР», — пояснив Сміт, — «Це означає, що гени, які відповідають за чутливість до посттравматичного стресового розладу, також збільшують ймовірність мізофонії, і це може вказувати на спільну нейробіологічну систему, яка впливає на обидва стани. А це може свідчити про те, що методи лікування, що використовуються для ПТСР, також можна використовувати для мізофонії».

Що таке мізофонія та як вона проявляється

Мізофонія — це стан, коли звичайні побутові звуки викликають у людини різкий стрес. Якщо для більшості людей неприємним є різкий скрегіт, то для людей з мізофонією тригерами можуть стати сьорбання, жування, хропіння чи навіть нормальне дихання та ковтання.

Це не означає, що мізофонія та психічні розлади обов’язково мають спільні механізми, лише те, що деякі генетичні фактори ризику можуть бути схожими. За словами науковців, це може свідчити про те, що мізофонія і психічні стани мають частково спільні біологічні ризики.

Реакції на тривожний звук можуть варіюватися від роздратування та гніву до страждань, що заважають повсякденному життю. Часто реакція пов’язана не лише зі звуком, а й з внутрішнім напруженням, яке він провокує. 

Зв’язок з особистісними рисами

Попередні дослідження показали, що люди, які відчувають мізофонію, частіше інтерналізують свій стрес. Дослідження Сміта та його команди також підтвердило це, показавши сильний зв’язок з такими рисами особистості, як тривога, почуття провини, самотність та невротизм.

«Стверджується, що мізофонія ґрунтується на почутті провини за викликане роздратування та гнів, а не на поведінкових проявах самого гніву, які спричиняють страждання», — пишуть дослідники.

Симптоми у різних людей проявляються по-різному: від роздратування до сильного емоційного дискомфорту, який ускладнює повсякденне життя.

Несподіваний зв’язок з аутизмом

Цікаво, що люди з розладом аутистичного спектру (РАС) рідше відчували мізофонію. Це було несподівано, оскільки люди з РАС часто мають підвищену чутливість до звуків.

«Наші результати свідчать про те, що мізофонія та розлад аутистичного спектру є відносно незалежними розладами щодо геномної варіації», — пишуть Сміт та його команда. 

«Це підвищує ймовірність існування інших форм мізофонії, які здебільшого зумовлені обумовленням гніву чи іншої негативної емоційності певними тригерними звуками, що модеруються рисами особистості».

Це дало підстави авторам припустити, що мізофонія може формуватися не лише через сенсорні особливості, а й через емоційні та поведінкові чинники.

Мізофонія поширеніша, ніж вважалося

Опитування 2023 року показало, що мізофонія впливає на більше людей, ніж вважалося раніше. За результатами дослідження, 18,4% дорослих у Великій Британії мають симптоми, схожі з мізофонією. Згідно зі статистикою, до 20% молоді стикаються з цим розладом.

772 добровольці заповнили анкету про потенційні звуки-тригери та їхні емоційні реакції, яка досліджувала 5 аспектів мізофонії: відчуття емоційної загрози, внутрішні та зовнішні оцінки, спалахи гніву та вплив.

«Наше опитування відобразило складність цього стану», — пояснила клінічний психолог Оксфордського університету Джейн Грегорі. «Мізофонія — це більше, ніж просто роздратування певними звуками, це почуття потрапляння в пастку або безпорадності, коли ти не можеш відірватися від цих звуків і через це втрачаєш щось».

Ключові відмінності від загальної популяції

Між людьми з мізофонією та загальною популяцією виявили дві ключові відмінності. По-перше, негативні почуття до звуків, які загальновизнано не подобалися, частіше супроводжувалися гнівом і панікою. Учасники з мізофонією повідомляли про відчуття пастки або безпорадності та неможливості втекти від шуму. Це призводить до почуття провини, сорому, тривоги та відсторонення.

По-друге, людей з мізофонією частіше турбували такі звуки, як нормальне дихання та ковтання, тоді як у загальній популяції вони не викликали жодної реакції.

Цікаво, що до цього експерименту лише 14% людей серед опитаних знали про мізофонію. Проте більш чутливі реакції на дратівливі звуки має кожен п’ятий у Великій Британії.

Біологічні механізми мізофонії

Дослідження вчених з Ньюкаслського університету, в якому взяли участь 75 добровольців, допомогло пролити світло на біологічні механізми розладу. Результати МРТ показали, що у людей з мізофонією існує сильний зв’язок між слуховою корою та ділянками моторної кори, яка відповідає за контроль рухів м’язів обличчя, рота й горла.

Причину цього явища дослідники вбачають у дзеркальних нейронах. Вони реагують на дії іншої людини, так наче ці дії виконувалися б самостійно. Це веде до надмірного збудження ділянок мозку. Вчені переконані, що ці дослідження допоможуть в майбутньому знизити дискомфорт людей з сильною мізофонією.

Обмеження дослідження та перспективи

Сміт та його колеги застерігають, що їхні дані здебільшого були отримані з європейських популяцій, тому ті самі зв’язки можуть не проявлятися в різних популяціях. Більше того, мізофонія не була діагностована медичним шляхом у їхніх вибірках даних, лише за самоповідомленнями, що може спотворити результати.

Але їхнє дослідження також дає підказки щодо того, на чому можна зосередити подальші дослідження, щоб знайти біологічний механізм мізофонії. Команда використала алгоритм для розподілу респондентів опитування за статтю (включаючи небінарних), віком та етнічною приналежністю таким чином, щоб це відображало дані перепису населення Великої Британії.

Грегорі та британська команда вважають, що їхнє опитування може бути корисним інструментом, який допоможе іншим клініцистам виявити тих, хто страждає від мізофонії — терміна, про який раніше знали менше 14 відсотків їхньої вибірки.

«Ми робимо висновок, що — виходячи з генетики поширеного симптому мізофонії — мізофонія найбільш сильно поєднується з психічними розладами та профілем особистості, що відповідає тривозі та посттравматичному стресовому розладу», — пише команда з Нідерландів.

Такі дослідження безцінні для розуміння того, як наше сприйняття світу пов’язане зі здатністю нашого розуму справлятися з ним. 

«Наші результати показують, що мізофонія є відносно поширеним станом, і необхідні подальші дослідження, щоб визначити, в який момент цей стан стає розладом з точки зору дистресу, впливу та потреби в лікуванні», — підсумовують дослідники.

Нагадаємо, багато людей, прагнучи скинути зайву вагу, звертаються до різноманітних дієтичних челенджів, сподіваючись швидко запустити процес схуднення. Однак наукові дослідження свідчать, що короткострокові жорсткі обмеження рідко дають стійкий результат і часто завершуються поверненням втрачених кілограмів.