Гламур під час війни: хто і за які гроші створив нову “розкіш Made in Ukraine”

Українська мода під час повномасштабної війни переживає
парадоксальний бум. У той час як тисячі підприємців закривали бізнеси,
на ринку з’являлися нові шоуруми, ювелірні колекції з п’ятизначними
цінниками та масштабні PR-кампанії українських брендів, що вже напряму
конкурують із європейськими.

Ми зібрали дані з відкритих реєстрів, публічних профайлів,
медіаматеріалів та ринку, щоб показати: як саме виглядає українська
luxury-індустрія зсередини, хто стоїть за нею і чому питання грошей стає
дедалі гострішим.

SOVA – ювелірний масштаб, нехарактерний для воєнної
економіки

Одним із найпомітніших українських ювелірних брендів є SOVA,
який за дві з половиною декади перетворився з невеликого бізнесу на
мережу з десятками магазинів по всій країні та міжнародними
колабораціями. Офіційні державні реєстри фіксують, що власником
компанії ТОВ “Ювелірний дім СОВА” є декларант Олександр Георгійович
Сова, ім’я якого фігурує у бізнес- і політичних профілях одночасно – як
успішного підприємця та народного депутата України IX скликання від
партії “Слуга народу” (як безпартійний у списку) з 2019 року.

Поєднання статусу народного депутата і контролю над великим
комерційним брендом саме по собі не є порушенням закону. Водночас,
відповідно до антикорупційного законодавства України, публічні особи
зобов’язані уникати реального або потенційного конфлікту інтересів, а
також декларувати корпоративні права, доходи й пов’язані бізнес-активи.
У випадку з ювелірним брендом SOVA, фактичним бенефіціаром якого є
Олександр Сова, суспільний інтерес виникає не через сам факт володіння
бізнесом, а через можливий вплив політичного статусу на умови ведення
цього бізнесу – доступ до регуляторів, митних процедур, податкових
рішень або публічної видимості. Навіть за відсутності доведених
порушень, така концентрація політичної влади й фінансових інтересів у
сфері luxury-ринку під час війни потребує підвищеної прозорості, оскільки
будь-які непрямі преференції – навіть нематеріальні – можуть
розцінюватися як зловживання впливом у розумінні антикорупційних
стандартів.

BEVZA – коли мода перетинається з політикою

Ім’я Світлани Бевзи давно є частиною українського модного канону.
Водночас бренд BEVZA стабільно привертає увагу не лише колекціями.
З відкритих біографічних джерел відомо, що дизайнерка перебувала
у шлюбі з колишнім міністром інфраструктури України. Цей факт не є
таємницею і ніколи не спростовувався.
Саме цей зв’язок робить бренд предметом підвищеного суспільного
інтересу. У роки, коли інфраструктура, логістика й міжнародні перевезення
були під жорстким державним контролем, будь-який бізнес, пов’язаний із
колишніми або чинними посадовцями, автоматично потрапляє в зону
уваги.

G.Bar – краса на продаж чи краса на “чорні гроші”?

Мережа б’юті-барів G.Ba опинилася в центрі гучних звинувачень
щодо походження капіталу на старті бізнесу. За даними розслідування
осінтерів, перший салон G.Bar у Києві був відкритий у 2015 році Сабіною
Мусіною та Лєрою Бородіною – і саме в цей час, як стверджує блогер
Андрій Трушковський, стартові інвестиції могли походити не з чесних
джерел, а з розкраданих фінансів оборонної сфери. Зокрема, Мусіна тоді
була одружена з Костянтином Чередніченком – заступником гендиректора
державної фірми “Укрінмаш”, якого слідство пов’язувало з розтратами
майже 2 млн доларів із бюджетних коштів, призначених для армії. За
версією критиків, ці кошти могли бути спрямовані на запуск бізнесу, тоді
як офіційні прибутки партнерок на старті не дозволяли самостійно
інвестувати у відкриття франчайзингової мережі такого масштабу.

При цьому засновниці нібито системно використовували схеми з
низкою фізичних осіб-підприємців замість створення єдиної юридичної
особи, що дозволяло суттєво зменшувати податкові виплати навіть при
мільйонних оборотах мережі, яка, за даними Forbes, у 2021 році мала
виручку близько 8,8 млн доларів. Офіційні представники G.Bar відкидають
ці обвинувачення як наклеп і готують судові позови, заявляючи, що
компанія працює відповідно до закону і не має стосунку до фінансів
колишнього чоловіка Мусіної.

“Золотий Вік” – масмаркет, скандали й системна “оптимізація”

Ювелірна мережа “Золотий Вік” є одним із найбільших гравців
ринку з сотнями торгових точок по всій Україні. За даними журналістських
публікацій і розслідувань профільних медіа, бренд роками фігурує у
скандалах, пов’язаних із масовим копіюванням авторських дизайнів
незалежних українських ювелірів – відповідні звинувачення неодноразово
публічно озвучували самі дизайнери в соцмережах і медіа. Крім того,
“Золотий Вік” згадувався у матеріалах про податкову мінімізацію через
розгалужену мережу ФОПів, що дозволяє обслуговувати мільйонні
обороти, залишаючись у спрощених режимах оподаткування. Формально
ці схеми не заборонені законом, однак саме вони стали предметом критики
з боку експертів як приклад нерівних правил гри для малого бізнесу.

“Нова пошта” – великий бізнес із політичним минулим

Нова пошта- ключовий приватний логістичний оператор країни,
який під час війни отримав стратегічне значення. Співвласник компанії
Вячеслав Климов у 2014–2019 роках був народним депутатом України, що
автоматично робить бізнес об’єктом підвищеної суспільної уваги. У медіа
“Нова пошта” неодноразово згадувалася в контексті податкової оптимізації
через широку мережу ФОПів та трудових спорів із персоналом.
Формально порушень закону не доведено, однак поєднання політичного
бекграунду власника, масштабів бізнесу й контролю над критичною
інфраструктурою ставить компанію у фокус постійного журналістського
контролю.

Українська “розкіш під час війни” перестала бути лише історією
про смак і талант – це історія про вплив, доступ і великі гроші. І поки одні
бренди будують успіх на прозорості й роботі, інші ризикують довести:
гламур без довіри суспільства дуже швидко перетворюється на токсичний
актив.

Автор: Катерина Мартинчук