Острів компромату: як імперія Епштейна перетворила російських та українських дівчат на зброю великої політики
Уявіть собі острів у Карибському морі, де приватні джети приземляються так часто, що це більше схоже на хаб для дуже закритого клубу, ніж на маєток одного фінансиста. У віллах – приховані камери, у підвалах – сервери з гігабайтами відео, а в гостьових кімнатах – дівчата з усього світу, переважно дуже молоді, часто з пострадянського простору. Формально це історія про сексуального хижака‑мільярдера, але останній масив “Epstein files” показує щось набагато небезпечніше: фабрику компромату на світових лідерів, у якій дівчат із Росії й України перетворили на одноразовий інструмент великої політики.
Українські паспорти серед “колекції”
Коли демократи в Конгресі США виклали чергову порцію фото з архіву Епштейна, серед портретів впливових чоловіків, цитат з “Лоліти” на жіночому тілі та скрінів листування раптом спливло те, що безпосередньо стосується України. На знімках – кілька українських паспортів: конгресмени прямо кажуть, що це документи жінок, які були “цілями” для Епштейна та його спільників, поруч – паспорти росіянок, литовок, чешок, італійок, громадянок ПАР, навіть марокканська віза. Формально не пишуть, це одна дівчина чи кілька, не називають імен, але контекст прозорий: паспорти лежать у тій самій папці, що й фото “друзів” Епштейна і листування про “рекрутинг жінок”.
Для України це дуже характерний зріз епохи: на рівні держави ми воюємо з Росією, а на рівні тіньової економіки українські дівчата роками були частиною того самого потоку “слов’янської краси”, який московські посередники гнали до Лондона, Дубая, Ніцци й, тепер видно, на приватні острови людей, що мають прямий доступ до Білих домів і палаців. Київ і Одеса в розслідуваннях по цьому контексту давно фігурують як джерело моделей й ескорту для російського та західного капіталу – Епштейн лише виявився найтемнішою вершиною айсберга.
Російський ґачок: “русские девочки” і Путін у файлах
Найдивніший елемент файлів – це масштаби російського сліду: понад тисяча згадок Путіна і майже десять тисяч згадок Москви в документах, які формально мали би бути про американського фінансиста і його секс‑мережу. В листах і записках Епштейн пише про “друга Путіна”, через якого може “пробити” візу, згадує “зустріч з Путіним” у вересні 2011‑го, а в іншому листуванні обговорюється потенційний “appointment with Putin”, який зрештою виглядає вже занадто токсичним після збиття МН17. Журналісти й аналітики, від Dossier Center до західних істориків спецслужб, складають пазл: Епштейн співпрацює з російськими банками, які тепер під санкціями, через них ідуть тисячі транзакцій, частина з яких прямо прив’язана до перевезення дівчат із Росії, Білорусі та “інших країн Східної Європи”.
У цій картині “русские девочки” – це не просто розвага для багатих; це інструмент. Молодих жінок вербують, везуть на острів чи в нью‑йоркський та лондонський маєтки, де вже стоїть техніка, яка “бачить” усе, що відбувається в спальнях та масажних кімнатах. Потім ці кадри потрапляють до тих, хто в Москві звик працювати з компроматом як з основною валютою – від офіцерів ФСБ до людей, пов’язаних з організованою злочинністю.
Глобальна павутина: Трамп, Клінтон, Ґейтс, Маск
У цій історії особливо моторошним є те, що імена, які десятиліттями були на обкладинках журналів, у файлах виглядають як мішень – чи заручники. Білл Клінтон – на численних фото з архіву Епштейна, включно з джакузі; офіційно він заперечує злочини, але фактів спільного проведення часу вистачає, щоб Конгрес вимагав його публічних свідчень, на які він не приходить, називаючи все політичним тиском. Дональд Трамп у документах фігурує сотні разів: від згадок у листуванні до заяв жінки, яка у 2016‑му анонімно подала позов про зґвалтування, нібито вчинене ним разом із Епштейном, коли їй було 13; позов зняли, але слід залишився. Нинішній президент США наполягає, що “вигнав Епштейна з оточення” і називає всю історію “зброєю демократів” проти себе.
Білл Ґейтс опинився у ще більш токсичному сюжеті: в емейлах Епштейн пише, ніби Ґейтс заразився венеричною хворобою від “російських дівчат” і шукає спосіб приховати це від дружини, просить антибіотики – ідеальний сценарій для шантажу сімейного чоловіка з репутацією техно‑месії. Прессекретар Ґейтса розносить ці твердження як “абсолютно абсурдні і повністю неправдиві”, натякаючи, що історія говорить більше про одержимість самого Епштейна, ніж про поведінку мільярдера.
АВТОР: Данііл Дьомін